Проєкт “EU4IBM-Стійкість”, що реалізується Міжнародним центром розвитку міграційної політики (ICMPD) за фінансової підтримки Європейського Союзу, спрямований на посилення інтегрованого управління кордонами України в умовах війни та підготовки до вступу до ЄС. Ініціатива підтримує прикордонні та митні органи України, поєднуючи розвиток професійної спроможності персоналу, технічну модернізацію та вдосконалення процедур управління кордонами.

На завершальному етапі проєкту особливого значення набуває оцінка його практичних результатів не лише окремих заходів, а й тих змін, які вже впливають на щоденну роботу служб на кордоні. Важливо зрозуміти, які рішення стали частиною операційної практики та як вони сприяють підвищенню ефективності, безпеки та стійкості прикордонної системи.

У цьому спеціальному блоці керівник проєкту EU4IBM-Стійкість В’ячеслав Топоров підбиває підсумки реалізації ініціативи та аналізує її ключові результати. Розмова зосереджується на практичних змінах, які вдалося запровадити, на підходах, що вже працюють у щоденній діяльності прикордонних і митних органів, а також на напрямах, які потребуватимуть подальшої підтримки.

Які нові підходи та практики привніс проєкт у роботу на кордоні і чи залишаться вони сталими у довгостроковій перспективі?

У ICMPD ми виходимо з того, що ефективне управління і безпеку кордону неможливо «імпортувати». Найбільша помилка — думати, що можна просто скопіювати та вставити систему однієї країни чи групи країн в іншу. Ми, безумовно, привносимо найкращі світові практики та наш досвід роботи в різних країнах та з різними спеціалізованими агентствами, а також орієнтуємося на норми та стандарти Європейського Союзу, оскільки Україна прагне інтегруватися саме в цей простір, але кінцевий продукт усе ж має сформуватися і вирости у місцевому середовищі та належати йому. Якщо люди не відчуватимуть причетності до цих процесів, зміни не будуть сталими. Ми тут, щоб давати поради, але також і для того, щоб працювати пліч-о-пліч із прикордонниками, митниками та міграційниками й разом плекати паростки позитивних змін.

Треба зауважити, що наші партнери теж не зацікавлені просто отримувати готові рішення ззовні, якими б хорошими вони не здавалися на перший погляд. Вони самі беруть на себе відповідальність та лідерство, тому наша роль — підтримати, забезпечити доступ до знань і рекомендацій, надати інструменти та створити можливості.

Україна є унікальним випадком, який поєднує і рішучу відсіч агресору, і прагнення долучитися до європейської сім’ї, і необхідність бути швидкими та гнучкими, і потребу підтримувати безпеку і стійкість у надскладних умовах. Є також елементи, які тягнуть країну в минуле — такі як інерція мислення чи корупція. Врешті, інвестиція саме в людей є найбільш складною, але й найбільш виграшною в довгостроковій перспективі.

Багато хто вважає, що «фінансування» та «інвестиції» з боку проєктів — це лише купівля дорогих сканерів чи інших гаджетів. Але загальновідомо, що техніка хороша настільки, наскільки професійна людина, яка нею користується. Тому ми робимо величезний акцент на розбудові людської спроможності: забезпечуємо спеціалізовані навчальні програми та курси, проводимо тренінги та тренінги для тренерів, створюємо пул спеціалістів, які можуть передавати експертні знання своїм колегам. Ми намагаємося використовувати обладнання як каталізатор змін: ми не просто купуємо спорядження — ми модернізуємо середовище. Зрештою, ми допомагаємо відомствам формалізувати певні оновлені процеси в рамках стандартних операційних процедур. Це перетворює набуття нових знань та навичок персоналом на довгострокову інституційну звичку, а не просто разовий успіх після навчання.

Ми поділяємо думку, що служба на кордоні має бути професійною та орієнтованою на людину, а її безпекові заходи ґрунтуватися на даних. Зміцнюючи навички персоналу, ми значно ускладнюємо злочинним мережам незаконну діяльність, водночас сприяючи безпечним подорожам та руху товарів, що робить внесок у стабільність кордону України з країнами ЄС та Молдовою.

Зрештою, професійний кордон — це швидкий кордон. Коли офіцер добре підготовлений, він може швидко виявити зловмисника, а це означає, що добропорядні мандрівники — сім’я у відпустці чи людина, яка їде у справах — проходять контроль набагато швидше.

Офіцер на кордоні має бути достатньо пильним, щоб зупинити правопорушника, але водночас достатньо професійним, щоб ставитися до кожного мандрівника чи перевізника з гідністю. Саме це дозволяє Україні, навіть в умовах війни, рухатися до побудови культури «розумної безпеки» на противагу просто «жорсткій безпеці». Багато ще треба зробити, і людський чинник незмінно відіграє тут ключову роль, але мені здається, що нашому проєкту вдалося зробити свій внесок у такий позитивний поступ.

Які зміни та спроможності служби вже можуть підтримувати самі, а де без донорської підтримки є ризик зупинки або погіршення роботи?

Наріжним каменем нашого підходу є забезпечення максимальних умов для того, щоб спільні здобутки в рамках проєкту могли використовуватися нашими партнерами надалі самостійно. Саме тому ми приділяємо велику увагу навчанню. При цьому ми прагнемо, наприклад, навчити не тільки користуватися обладнанням, а й обслуговувати чи підтримувати його в робочому стані якомога довше. Не секрет, що бюджети відомств, що працюють на кордоні, не в змозі закрити деякі важливі потреби. Тому, за можливості, ми також намагаємося придбати довгу гарантію від виробника, яка принаймні частково перекриє потреби у майбутньому. Завдяки тому, що проєкт декілька разів подовжувався, ми також забезпечили ремонт певного обладнання, яке було придбано на самому початку, ще три роки тому, і гарантія на яке, відповідно, вже завершилася.

Що стосується «м’якої» підтримки — нових знань, експертизи, процедур, — це, звичайно, залишається у наших партнерів і допомагає їм розвиватися надалі. Додатково ми організуємо навчання тренерів, які зможуть передавати знання колегам і новоприбулим, а також підтримуємо, поки триває проєкт, горизонтальні обміни знаннями та практиками в рамках періодичних зборів на затребувані тематики. Ми сподіваємося на те, що це сприятиме усталенню спільнот практиків та заохочуватиме поширення знань і в довгостроковій перспективі.

Проєкт також суттєво долучився до розробки Стратегії інтегрованого управління державним кордоном, низки законодавчих та внутрішніх відомчих актів, а також Програм та Планів дій. Таким чином, аналітичні результати та рекомендації проєкту залишаються у вигляді документів, якими керуватиметься розвиток сектору в майбутньому. Наразі проєкт продовжує роботу над стратегічними напрямками, зокрема бере участь у підготовці до створення системи шенгенського врядування, що додатково збагачує спадок, який ми залишаємо нашим партнерам.

Повертаючись до питань технічного та інфраструктурного забезпечення кордону, треба визнати, що потреби залишаються дуже значними. Водночас варто зазначити, що спроможності партнерів з кожним роком стають дедалі відчутнішими та набувають усе більшої здатності до самопідтримки. Не останню роль у цьому відіграють проєкти технічної допомоги, подібні до EU4IBM-Стійкість. Водночас має місце і природна еволюція державного сектору, і інтегроване управління кордоном у цьому сенсі не є винятком.

Як у цілому змінилася логіка роботи кордону — і яку зміну першими відчули б інспектори, перевізники або пасажири, якби ці результати зникли?

Коли чорноморські порти України були заблоковані агресором, сухопутні кордони перетворилися на «економічну артерію» країни. Проєкт EU4IBM-Стійкість, що фінансується Європейським Союзом, інвестував близько 8 мільйонів євро, щоб цей шлях залишався відкритим і дієвим.

Фактично, ми зробили неабиякий внесок у розбудову в Україні екосистеми неінвазивного контролю. Ми розгорнули сучасні мобільні сканери на трьох ключових пунктах пропуску — Чоп, Ягодин та Краківець — для швидких та безконтактних перевірок. Ще три аналогічні сканери, встановлені в межах проєкту іншої організації, також базувалися на підході, який підготували ми. Для кожного сканера ми додали семиденні курси для операторів та фахівців з аналізу зображень, а також п’ятиденне навчання з технічного обслуговування від виробника. Сподіваємося, це допоможе підтримувати обладнання в належному стані значно довше.

Окрім цього, ми встановили 10 автоматизованих систем зважування з розпізнаванням номерних знаків, щоб пришвидшити обробку даних та передавати їх для аналізу в режимі реального часу.

Ще одним викликом для цієї екосистеми стали відключення електроенергії через атаки на українську енергетичну інфраструктуру. Щоб запобігти збоям під час сканування, ми встановили джерела безперебійного живлення на семи стаціонарних сканерах. Це дозволяє їм безпечно перемикатися на генератори, заощаджуючи близько 30 хвилин простою щоразу. Для цих старих стаціонарних сканерів на кордоні ми також провели комплексну оцінку, щоб визначити майбутні потреби та необхідні оновлення. Експерти проєкту забезпечили певне покращення якості зображення безпосередньо на місцях вже під час візиту та надали детальний звіт і методологію для подальшої модернізації цих систем.

Тренінг для тренерів у Львові став кульмінацією серії навчань з аналізу та інтерпретації зображень, що отримуються з різних типів сканерів: ми підготували понад 80 митників через практичні курси та обмін досвідом. Фінальним етапом стали сесії «тренінгу для тренерів», що забезпечить сталу передачу знань навіть після завершення проєкту.

Наостанок, оскільки сканування 100% вантажів не є ані реальним, ані ефективним, критично важливим було посилення аналізу ризиків. Ми проводили онлайн та офлайн-семінари для вдосконалення методів профілювання, покращення виявлення ризикових партій товарів та точнішого відбору для поглибленого контролю.

Таким чином, у межах проєкту ми намагалися застосувати комплексний підхід, який впливає на саму логіку роботи, роблячи її більш ефективною та значно прискорюючи і полегшуючи перетин кордону для законних вантажів на тлі величезного зростання товарообігу сухопутним кордоном в умовах воєнного тиску. Логіка роботи кордону стала більш технологічною і ризикоорієнтованою. Звичайно, всі ці зміни змінюють кордон у комплексі з безліччю інших новацій, що впроваджуються митницею та прикордонною службою як самостійно, так і за активної підтримки різних проєктів.

Якби ці інструменти та знання зникли, інспектори повернулися б до більшого обсягу рутинної роботи, з якою було б важче впоратися, перевізники стикнулися б із затримками та менш передбачуваними процесами, а пасажири відчули б довші черги та затримки. Це наочно демонструє, що зміни не були точковими, а створили стійку систему, яка реально покращила роботу всього кордону.

Чи вдалося проєкту втілити якісь глобальні інновації, які продовжують жити «самостійно», незалежно від офіційних регламентів чи наявності фінансування?

Свідомо оминаючи численні новітні технології та не заглиблюючись у конкретні сучасні методики, які нам вдалося внести у роботу наших партнерів, хочу акцентувати на двох прикладах.

По-перше, проєктом було запроваджено новаторський підхід до змін, заснований на аналізі та перебудові робочих процесів. На відміну від класичного підходу LEAN, який зазвичай фокусується на локальній оптимізації конкретного процесу силами тих, хто безпосередньо в ньому працює, запропонована проєктом альтернатива передбачала залучення кількох рівнів експертизи — як профільної, так і кроссекторальної, — що дозволило розглядати ситуації «з висоти пташиного польоту», комплексно оцінювати процеси та знаходити більш системні рішення. Багато із запропонованого було поставлено на паузу через війну, проте значна частина рекомендацій залишається актуальною та поступово впроваджується у роботі служб.

Другий приклад реальної цінності роботи проєкту — це моменти, коли ставало очевидно, що навіть без формального юридичного затвердження запропонованих змін окремі співробітники починали застосовувати нові практики у щоденній роботі. Це означало, що ідеї не просто обговорюються на рівні концепцій чи рекомендацій, а знаходять реальне застосування у житті. Саме такі випадки демонструють силу підходу «знизу вгору» та готовність людей брати на себе відповідальність.

Ми переконані, що зміни, зокрема ті, над якими працювали та продовжуємо працювати ми, дадуть свій найсуттєвіший результат з часом. Адже йдеться не лише про точкові покращення, хоча і їм ми приділяємо увагу, а насамперед про системну трансформацію. Ми говоримо не тільки про постачання передового обладнання чи створення окремих навичок, а й про зміну підходів. А такі зміни потребують часу.

Розкажіть, будь ласка, який результат проєкту приніс найбільше задоволення команді?

Одним з таких результатів, що принесли найбільше задоволення, стало постачання обладнання для фізичної реабілітації прикордонників, які отримали поранення під час захисту України від російської навали. Наприкінці 2023 — на початку 2024 року ми допомогли дообладнати три госпіталі ДПСУ спеціалізованим обладнанням, призначеним для підтримки лікування, а також посттерапевтичного відновлення. До прикладу, переданий реабілітологам екзоскелет допомагає покращувати мобільність осіб із травматичними ушкодженнями головного або спинного мозку, а також із дистрофією м’язів. Тренажер для кінезотерапії включає різноманітні аксесуари та пропонує широкий спектр вправ, які зміцнюють м’язи та покращують гнучкість. Регульовані реабілітаційні сходи допомагають тренувати ходу, покращувати рівновагу та розвивати силу в нижніх кінцівках. Динамічний вертикалізатор полегшує самостійну ходу пацієнта й допомагає стати менш залежним від сторонньої допомоги. Доповнили передане обладнання й прилади для кріотерапії, що сприяють полегшенню болю та зменшенню ділянок ушкодження.

Кожне постачання супроводжувалося тренінгами для реабілітологів Держприкордонслужби, щоб вони могли застосовувати дане обладнання з максимальною ефективністю. Загалом усі доставлені засоби сприяють більш персоналізованій та якісній реабілітації, забезпечуючи повний цикл відновлення поранених.

Також вже у 2025 році ми підтримали серію сесій з психологічної реабілітації військовослужбовців ДПСУ. Протягом серпня — лютого через партнерську неурядову організацію «Центр психічного відновлення ветеранів», яка пропонує чотири види терапевтичних заходів, було проведено 48 реабілітаційних сеансів. Проєкт профінансував основні витрати, такі як матеріали, професійні послуги, транспорт, харчування учасників та комунікаційна підтримка, та забезпечив таким чином ветеранам та військовослужбовцям, які проходять реабілітацію, доступ до високоякісного терапевтичного досвіду, що сприяє творчості, розвитку навичок та емоційному добробуту. Матеріальні результати арттерапії також дозволяють організовувати виставки та інформаційно-просвітницьку роботу з громадськістю, що в довгостроковій перспективі підвищує обізнаність про завдання та проблеми психічного відновлення, сприяє розумінню та підтримці з боку громади. У наступні місяці планується додатково підтримати щонайменше 24 сеанси.

Звичайно, підтримка реформ та системних трансформацій, що впливають на життя кордону та країни в цілому, є важливою, а досягнуті успіхи — приносять неабияке задоволення та відчуття причетності до важливих змін у країні. Втім, саме такі заходи, що напряму торкаються людей, допомагають відновлюватися чи повертатися до життя захисникам України, дарують щиру радість та є джерелом великої втіхи для команди проєкту.

Яка історія/ситуація з цього проєкту запам’яталася найбільше, з якими труднощами ви зіштовхнулися?

Протягом проєкту ми зіштовхувалися з різними ситуаціями, серед яких були і яскраві позитивні моменти, і труднощі. Більшість із них були цілком передбачуваними, і тому ми заздалегідь працювали над зменшенням ризиків або пошуком альтернативних рішень. Разом з тим, деякі інші ситуації заставали нас зненацька.

Як приклад складної ситуації можемо згадати роботу з упровадженням вагових систем для вантажного транспорту на пунктах пропуску. Починаючи з технічних аспектів та питань оптимального розташування і закінчуючи взаємодією з усіма причетними, шлях був нелегкий. Багато факторів ускладнювали процес: дорожні умови, обмежений простір на пунктах пропуску, необхідність коректної роботи систем для різних транспортних засобів. Як позитивний, так і негативний вплив людського фактора також важко переоцінити. Проєкту було необхідно втручатися і шукати рішення навіть там, де зазвичай участь команди не вимагається. Врешті всі ці питання були успішно вирішені, і вагові системи почали ефективно працювати, ставши невід’ємною частиною щоденного контролю на кордоні.

Сьогодні митники вміють ефективно працювати з більшістю технічних засобів митного контролю, включно з поставленими нами сканерами та ваговими системами, вони можуть самостійно оцінювати їх стан і усувати прості несправності, а також передавати відповідні знання колегам. В цілому митний контроль став сучаснішим, технологічнішим та ближчим до європейських стандартів. Базова операційна робота стала доволі самодостатньою, і навіть без постійної зовнішньої підтримки процеси підтримуються на певному рівні. Можемо казати, що сформовано цілий ланцюжок ефективності, який буде працювати навіть після завершення проєкту: сучасне обладнання продовжить виконувати свою функцію, знання залишаться в команді, а надбаний досвід та зв’язки допоможуть далі розвиватися. Ми ж, своєю чергою, набули неймовірно цінного досвіду та укріпили зв’язки, які допомагають нам ефективніше працювати із широким спектром різних питань.

Але в цілому те, що найбільше вразило в роботі цього проєкту, — це швидкість: швидкість зміни реальності, потреб, вимог і, відповідно, швидкість нашої адаптації. Особливо гостро це, мабуть, відчувалося на початку, коли країна пристосовувалася до нових реалій воєнного життя: величезні маси людей перетинали кордони в пошуках захисту, критичний імпорт конкурував за логістику з експортом, життєво необхідним для підтримання економіки. Ми пишаємося, що змогли зробити свій невеличкий внесок у подолання тих труднощів у критичні для країни моменти.

Чи має проєкт EU4IBM-Resilience перспективи продовження? Які плани має команда проєкту для подальшої роботи зі зміцнення потенціалу та спроможностей українського кордону, а також служб, які працюють на кордоні?

Діяльність, впроваджувана проєктом EU4IBM-Resilience, закладає фундамент для роботи далеко за межами свого поточного циклу, який триватиме до серпня 2026 року. Ця робота набуває все чіткіших перспектив, оскільки управління кордоном є прямою частиною вимог для вступу України до ЄС.

Стратегія ICMPD фокусується на забезпеченні тривалих результатів. Це означає, що ми залишаємося залученими після завершення основних поставок чи проведення тренінгів, щоб переконатися, що створені інструменти дійсно працюють на користь держави. Ба більше, період, що розпочався у 2026 році, ми бачимо як новий етап глибокої інституційної трансформації, де фокус зміщується з екстреного реагування на повну інтеграцію української прикордонної системи до європейських стандартів.

Що стосується планів команди на майбутнє, то вони охоплюють декілька критично важливих напрямів, серед яких ключовим є практичне впровадження норм ЄС. На продовження теоретичного аналізу законодавства ми переходимо до розробки унікальних, «індивідуальних» рішень для України. Зокрема, йдеться про впровадження дуального підходу до управління кордонами, який враховуватиме абсолютно різні реалії: інтеграцію на західному кордоні з країнами ЄС та посилену безпекову архітектуру на східних рубежах, що є безпрецедентним викликом для всієї Європи.

На західному кордоні наш фокус зміщується на повну гармонізацію з правилами Шенгенської зони, впровадження спільного контролю на кордоні та ще більшу автоматизацію процесів, зокрема з використанням штучного інтелекту.

Паралельно з цим величезна увага приділятиметься людському капіталу та стійкості персоналу. Ми докладаємо зусиль, щоб продовжувати підтримку і розвиток системи реабілітації для прикордонників, як через сучасне обладнання, так і розширюючи можливості психологічної допомоги. Важливою частиною нашого підходу є і реформа управління персоналом у ДПСУ, де ми прагнемо допомогти службі перейти до сучасної моделі, в якій професійне просування та винагорода залежатимуть від реальної ефективності роботи.

Питання прозорості та технологічності також залишаються у центрі уваги. Ми готуємо підґрунтя для нових антикорупційних дій на 2026–2028 роки, з особливою увагою до практичної реалізації заходів та впровадження засадничих принципів на місцевому рівні. Також важливим аспектом цієї діяльності, сподіваємося, стане подальша цифровізація процесів, розширення використання натільних камер та автоматизація внутрішнього контролю.

Усі ці зусилля — від технічного обслуговування сканерів до підготовки менеджменту середньої ланки — спрямовані на те, щоб український кордон усе менше був бар’єром, а все більше — сучасною, технологічною та прозорою системою, яка повністю відповідає стандартам європейської спільноти. Ми віримо, що накопичений нами досвід та зміцнені зв’язки дозволять ефективно реалізувати ці плани, створюючи ланцюжок ефективності, який працюватиме довгі роки.

Водночас ми тверезо оцінюємо виклики: деякі аспекти залишаються критичними для стабільності. Складне технічне обслуговування обладнання, його модернізація та регулярне підвищення кваліфікації персоналу потребують значних додаткових ресурсів, і без донорської підтримки тут існує реальний ризик зниження ефективності або затримок у роботі. Найбільший ризик становить саме питання масштабування. Україна здатна самостійно підтримувати існуючі системи, але в умовах триваючої агресії існують інші, вищі пріоритети, тому швидка закупівля нового високовартісного обладнання або розробка складного програмного забезпечення «з нуля» може суттєво сповільнитися. Так само важливою залишається підтримка у розробці законодавства, оновленні процедур і процесів, підвищенні кваліфікації персоналу тощо.

Попри всі виклики, ми дивимося у майбутнє з оптимізмом. Кожен успішно впроваджений захід — це не просто технічне досягнення, а реальний крок України до спільного європейського дому. Ми бачимо неймовірну стійкість та відданість українських прикордонників і митників, які в надскладних умовах демонструють готовність до змін. Ця синергія міжнародної експертизи ICMPD та незламної волі наших партнерів дає впевненість у тому, що кордон майбутнього буде саме таким: безпечним, прозорим та максимально зручним для людей. Ми пишаємося можливістю бути частиною цього історичного процесу і переконані, що спільними зусиллями ми збудуємо одну з найсучасніших систем управління кордоном у світі.